Українські перехоплювачі: як стартапи створюють автоматизовану оборону проти дронів

Поки світ вчиться боротися з масованими атаками малих БПЛА, українські компанії працють над інструментами, які мають змінити підхід до ППО — дешевими, швидкими і частково автономними дронами-перехоплювачами. CEO компанії Максим Клименко розповідає, чому локальні розробки часом виявляються ефективнішими за традиційні західні зразки та які перешкоди стоять на шляху швидкого масштабування проєктів.

Малий колектив — великі ідеї

Amazing Drones починала як невелика команда, що з часом переорієнтувалася з FPV-проєктів на розробку зенітних дронів-перехоплювачів. На сьогодні компанія працює переважно в R&D-режимі — мета — створити недорогий, повністю автоматизований комплекс, який зменшить навантаження на операторів і дозволить ефективніше реагувати на хвилі «шахедів» та інших малих БПЛА.

Технологія й швидкість як перевага

Ключова технічна ідея — поєднати платформи з бортовим софтом і радарною/цілевказуючою інтеграцією так, щоб дрон міг самостійно піднятися, виявити ціль і наздогнати її на високій швидкості (подекуди до ~280–300 км/год.). Така комбінація дозволяє економічно «закривати» масові атаки дешевшими перехоплювачами замість дорожніх комплексів ППО. Проте, щоб довести систему до масового застосування, потрібне додаткове фінансування та тестування в реальних умовах.

Навчання полі бою — конкурентна перевага українських розробників

За словами Клименка, одна з причин, чому місцеві рішення інколи виявляються ефективнішими за західні аналоги, — безпосередній зв’язок розробників з кінцевим користувачем: фронтові підрозділи дають швидкий фідбек, і продукти швидко еволюціонують під реальні потреби. Великі західні системи, створені далекі від реалій поля бою, іноді виявляються занадто громіздкими або дорожчими для сучасних загроз.

Ринок, гроші та бар’єри розвитку

Незважаючи на технологічні успіхи, головний локальний бар’єр — фінансування і бюрократичні обмеження. Компанії часто покладаються на гранти (зокрема Brave1), але суми поки що малі для масштабного R&D. Також існують обмеження в державних закупівлях і процесі кодифікації продукції, що затягує постачання та робить складнішим вихід інновацій на фронт. Через це деякі українські розробники змушені шукати партнерів або виробничі майданчики за кордоном, де є фінансування, але тоді йдуть ризики втрати контролю над технологіями.

Попит з Європи — інтерес чи промислове шпигунство?

Представники компанії помітили інтерес із-за кордону: на виставках західні компанії пропонували придбати декілька бортів — запит, який за форматом і кількістю виглядає підозріло (часто це не партія, а поодинокі одиниці). За словами Клименка, такі запити можуть бути спробою реінжинірингу технологій, тож міжнародна співпраця має бути ретельно виваженою.

Висновки: де далі рухатися українським розробникам

1. Фокус на R&D і тісний контакт з кінцевими користувачами — сильна конкурентна перевага.

2. Потрібні більші інвестиції в зарплати інженерів і масштабніші гранти, щоб проходити від прототипу до серії.

3. Міжнародні партнерства корисні, але їх слід будувати з увагою до захисту інтелектуальної власності.